У квітні 2019 р. завершилась Школа альпінізму Гірського клубу “ЕКСТРЕМ” 2018-2019 років навчання. 81 випускник, з них 62 “цивільних” та 19 воїнів національної гвардії. Прочитано 16 лекцій, проведено 4 виїзди на сніжні заняття та сходження на в. Говерла, проведено скельні заняття на Чортових скелях та скелях Довбуша.
Навчання проводили інструктори з альпінізму Гірського клубу “ЕКСТРЕМ”. Учні школи здобули багато нових і необхідних знань та навчилися їх використовувати на гірському рельєфі. А найцінніше – це позитивні емоції від спілкування з однодумцями, що закохані у гори. Далі – враження учасників Школи альпінізму.
Тоня Черній. Що ви знаєте про раціональне використання часу? Ефективний тайм-менеджмент – це коли ви ще в потязі обв’язуєте систему, підганяєте її під себе, зачіпаючись за третю поличку, і готуєте прусіки, аби на наступний день, о 8:30, вже стояти в строю в повній бойовій готовності. А потім за три дні мати вільний час лише для прийому їжі і короткого сну))
Тоня Черній. Насправді цей трьохденний виїзд виявився інформативнішим за три місяці лекцій. Ми навчилися правильно ходити схилом в кішках і без них, користуватися льодорубом в різних ситуаціях, ходити в зв’язках, котитися по схилу через голову (дуже важливий навик) і вміти на ходу самозатримуватися, навчилися організовувати різні види страховки, підійматися по мотузці, в практичному значенні розуміти слова “перила” і “дюльфер”, ледь не на автоматі в’язати різного роду вузли, безапеляційно довіряти чужому досвіду навіть тоді, коли в тебе інший погляд на речі, ну і загалом ще різним дрібним альпіністичним лайфхакам. А також здійснили 2 сходження на Говерлу різними маршрутами, шкода лише, що обидва рази нічого з вершини не бачили, примхлива погода нам випала. Але цього разу ми йшли по великому рахунку не за краєвидами, а закріплювати набуті знання. Одним словом, було круто і надзвичайно продуктивно. Такою втомленою, але і водночас щасливою я давно себе не почувала) Дякую Гірський клуб “Екстрем”, а саме Сергій Федірко, Kostyantyn ML та Колі що навчаєте практично з нуля і поступово впритул наближаєте мене до мрії.
Roman Kokoruz. Найбільша перемога – це перемога над самим собою. Три з половиною дні тривало наше тренування у Школі альпінізму Гірський клуб “Екстрем”. Це були незабутні дні на Базі Заросляк. Ми навчились пхати в гору авто, мало спати, швидко збиратись, правильно тропити, працювати з льодорубом та кішками,
зарубувались на схилі, дюльферили та організовувати різного виду страховку і навіть з’їжали з Говерли на дупі.
Дякуючи Сергій Федірко, Kostyantyn ML та Колі, які навчали нас більше 14 годин на добу і давали нам найкращі практичні поради за свій багаторічний досвід, які ми зможемо використати у своєму житті та швидко застосувати в екстремальних умовах. Я в впевнений, що усі запам’ятали кожну хвилину, кожен льодоруб, кожне тепле слово та синяк. І приїхавши до Львова змінили свій погляд на сходження та життєві цілі.
Усім добра і до наступного виїзду з Вами було круто!
П.С.
Сергій Михайлович на Говерлі написав короткий вірш про лижника, який піднімався на гору в кішках)
“Нащо тобі кіши – краще б мозгів трішки”.
Julia Patsurkevich. Люди, яких знаю, діляться на дві частини: ті, які говорять «круто, молодець» і ті, які питають «нащо ти це робиш?». Дайте спочатку відповідь на питання: «чи є щось таке, чого я боюся?». Кожен має список, довгий список того, що викликає страх, паніку, відсторонення, непорозуміння із самим собою. Але ми забуваємо, що мозок, як і тіло, тренується. Мій мозок тренується в горах, бо окрім естетичного задоволення, це колосальна робота над собою. Гори-це у першу чергу вихід із зони комфорту, якого так боїться наш мозок, боїться так, що гальмує розвиток, не дозволяє удосконалюватися, обмежує світ навколо. «Я не робитиму те чи інше, бо я боюся, що не вийде», «я не вмію». Знайомо? Список довгий. Кожного разу, коли готуюся до виходу в гори, вибираючи інший маршрут, іншу складність, інших людей, питаю себе те саме, але значно спокійніше і менше питаю ніж перші рази. Знаєте чому? Бо мозок тренується. Він тепер знає, що буде важко, що попереду невідоме, але він розуміє, що вихід із комфорту-це ріст: духовний, психологічний, фізичний. Він пам‘ятає, що доклавши зусиль, переборовши страх, є величезна можливість побачити світ і себе у ньому значно ширше. Коли долаю труднощі у горах, мій мозок так само починає працювати у житті: знає, що я можу, можу більше, значно більше, ніж диктує страх. Гори вчать терпіння, поки підіймаєшся, гори вчать витривалості, як фізичної, так і психологічної, гори вчать відповідальності, бо ти робиш вибір іти і сам за нього і його наслідки відповідаєш (у повсякденному житті нам того вчитися і вчитися). Гори -це світ, у якому можна бути собою, але собою значно кращим. Альпінізм. На фото Гірський клуб «Екстрем», або школа альпінізму. Мій новий етап, нові неймовірні люди, тут не всі, бо нас дуже багато, багато однодумців). Альпінізм-спорт, де немає місця на помилку чи слабкість, де з тобою мусять бути тільки надійні люди, бо від того залежить твоє життя. Три дні тренування, по 12 годин борсання в снігу, робота з льодорубом, кішками і не тільки😄організація страховки, підйом із тріщини…список довгий, але хто був, той знає, а хто не був, то думайте чи воно вам треба😄гортайте серію.
Oksana Maksymova. Трохи моїх вражень від практичного виїзду альпшколи Гірський клуб “Екстрем” в Заросляк. Якщо коротко – то було дуууууже круто! Кожна хвилина з цих трьох з половиною днів була надзвичайно цікава і наповнена чимось новим. Я от вперше в потягу звʼязувала системи (в принципі вперше це робила), іншим пасажирам напевно було весело це спостерігати – багато мотузок, карабінів, і дивних людей, які щось з того крутять, а потім ще й повисають на тому, зачепившись карабіном за третю поличку 🙂 Вперше піднімалась по вертикальних перилах за допомогою прусиків, і вперше дюльферяла (спускалась з балкону по шнурку) – з моїм страхом висоти це були гострі відчуття! Весело було відпрацьовувати самозатримання на схилі, коли для імітації зриву доводилось перекочуватись через голову вниз по схилу. Дуже цікаво було отримати практичну інформацію по пересуванню по схилах, страхуванню напарника, пересуванню в звʼязках, тепер я знаю, навіщо носила льодоруб на Казбек, ну принаймі здогадуюсь 🙂 Ще й двічі сходили на Говерлу, і навіть, під час першого підйому зловили прекрасну погоду. Одним словом, розважались, як могли. Дякую, Сергій Федірко, за передані знання та досвід, Kostyantyn ML і Колі – за допомогу та підказки, ну і нашій групі – за хорошу компанію, гарний настрій та підтримку.
Тоня Черній. “Дюльфер вільний!” або “Куди ти преш?!”
Лізу по П-подібним перилам і ловлю себе на думці, що загалом-то я пру у правильному напрямку) Туплю часом на шляху, помиляюся, нервуюся коли не виходить, але в мене вже не трусяться коліна і не лунає в голові надривисте “аааа ми всє умрьоооом!” кожного разу, як тільки я втрачаю міцну опору під ногами)). Що прикметно, я все частіше вже бачу не ВИСОТУ, а ЗАВДАННЯ, яке необхідно виконати, і це чи не найбільш дивовижна трансформація, яка зі мною відбувається останнім часом.
Oksana Maksymova. Вперше побачені скелі Довбуша, вранішня свіжозмелена кава, затишний світанок, спів птахів, прекрасна погода, приємна компанія, і це все фон, на якому відбувались наші скельні заняття. Всесвіт (не без допомоги чудових людей) зробив все, аби ці два дні запам’ятались не лише першим 40-ка метровим дюльфером і розвішуванням відтяжок на гілочках, а просто своєю ідеальністю.
Дякую, Гірський клуб “Екстрем”.
Святослав Яримович. Завжди є вибір!
Скелі Довбуша, школа альпінізму.
Знання приходять з практикою, коли ти усвідомлюєш, що твоє життя у твоїх руках, тоді ти починаєш добряче думати перед тим як щось зробити.
Кожен отримує кайф по- різному, і за моїми скромними підрахунками, якщо не курити і не витрачати гроші на безкорисливі посиденьки в клубі , розмовляючи ніпрощо… У такому випадку можна непогано зекономити зароблені гроші і витратити їх на спорядження, подорожі і навчання. Як на мене це непогана альтернатива.
І як би обставини не складалися, завжди є вибір , пливти за течією чи в напрямку саморозвитку. Я свій вибір зробив, а ваша доля у ваших руках!)💪🏕️⛰️🌍
Тоня Черній. Компенсаційні та локальні станції страховки, одиничні точки страховки, рух у зв’язках, рух декількох паралельних зв’язок, рух по перилах і спуск по дюльферу, вертикальні і горизонтальні гаки, швелери, закладні елементи: гекси, стопери, френди і т.д. Якби мені хтось півроку тому сказав, що я буду розуміти усі оці дивні слова, більше того – користуватися ними, а ще більше – лізти на і спускатися з 40-метрової скелі з нічогеньким таким карнизом – я б покрутила пальцем біля скроні зі словами “нема дурних”)). А так… емм.. є))))
Yuriy Shnitsar. Емоції зашкалюють.
Всі вихідні разом з ГШ «Екстрем» були на скельних заняттях. Мушу сказати, шо сусідська черешня – то не найстрашніше, шо мені приходилось «підкорювати» 😅 На деяких ділянках, я питав себе: «нащо тобі то тре?», «тобі шо дома зле?». Але коли закінчив маршрут, зробив перший крок на землю – зрозумів. В той момент адреналін бурлить в крові, посмішка лізе до вух і дивне відчуття спокою… неймовірно😌
Roman Kokoruz. Перемога любить підготовку🧗♂️
180 днів навчання
– 60 нових знайомств
– 16 лекцій
– 13 вузлів
– 3 практичні заняття
– 2 екзамени
і Фініш, який по суті «старт».
..
Дякую Гірський клуб “Екстрем”, Сергій Федірко, Kostyantyn ML та Колі за те, що навчали!
Дякую тим хто був, страхував і не муфтував карабін)😅
Це були незабутні дні які неможливо повторити!
Чесно. Я буду сумувати..
Oksana Maksymova. Півроку тому я
записалась у Школу альпінізму від Гірський клуб “Екстрем”, аби не
почувати себе оленем на відносно нескладних маршрутах (Казбек, Монблан тощо).
Важко сказати, які в мене були очікування від навчання, але вони точно
перевершились.
Це було круто, далі буде…
Я усвідомила, що таке альпінізм, і що це дуже непросто
Я спробувала зрозуміти, як поєднання високих фізичних, емоційних, технічних
скілів допомагають досягати вершини (і спускатись з неї).
Я сотню разів почула (і сподіваюсь, запам’ятала), що дрібна помилка в навчанні
– абсолютно не дрібна на маршруті.
Я отримала масу нових знань, навчилась в’язати вузли, робити станції, кричати
“Страховка готова” так, щоб мене зрозуміли, тримати льодоруб не як
“лошара” та ним користуватись.
Я навчилась відчувати важливість кожного кроку, кожної дії.
Я подолала (ну майже) той клятий паралізуючий страх висоти.
Я вкотре зрозуміла, що всі обмеження сидять в голові, і оце “Не можу”
– це лише проекція страху “Раптом не вдасться” в поєднанні з лінню.
Я, нарешті, зрозуміла, що все це лише початок, сподіваюсь, попереду ще багато
цікавого 😉
Ці півроку в Школі альпінізму були незабутні. Лекції були пізнавальні, навчальні виїзди дууууже цікаві, люди, з якими навчалась і які навчали просто неймовірні! Дякую вам, думаю, ми неодноразово ще перетнемось десь поза межами цивілізації.
Дуже дякую Сергій Федірко за ваші зусилля і бажання зробити з кожного з нас справжнього альпініста, Kostyantyn ML та Колі за терпіння і знання, якими ділились з нами.
Пройшли підготовку на значок “Альпініст України” 19 бійців Національної гвардії. Вдячні командиру військової частини за сприяння, організацію і активну участь та Шевякову Миколі за організацію і проведення навчання.
