Стаціонарні гаки
Посібник зі встановлення та заміни стаціонарних гаків на скелелазних маршрутах
Джерело: Bolts A guide to installing and replacing bolts on climbing routes
Вихідні дані
Видавець: Deutscher Alpenverein e.V., Anni-Albers-Str. 7, 80807 München, тел.: 089/140 03-0, електронна пошта: info@alpenverein.de, вебсайт: www.alpenverein.de | Автори: Christoph Hummel, Florian Hellberg, Chris Semmel у співпраці з комісією DAV зі скелелазіння та охорони природи. Розділ про корозію стаціонарних гаків: Peter Randelzhofer | Відповідальний за зміст: відділ розвитку спорту DAV | Переклад: Dave Custer, James Marc Beverly, Renate Dübell | Дизайн: Gschwendtner & Partner, Мюнхен | Фото обкладинки: Helmut Mittermayr | Фотографії: архів DAV | Друк: Gotteswinter and FIBO Druck- und Verlags GmbH, Мюнхен | Кількість примірників: 200 | Передрук, зокрема уривків, лише з попереднього дозволу видавця. Друге виправлене видання, лютий 2025 року, наклад 1500 примірників.
Зміст
1
2
Вступ
Стаціонарні гаки використовують у скелелазінні та альпінізмі понад 50 років. Особливо в минулому вони часто ставали предметом палких суперечок про скелелазну етику, адже дають змогу проходити маршрути, на яких без пошкодження скелі було б неможливо організувати страхування. Доступність, яку забезпечило встановлення стаціонарних гаків, прискорила розвиток сучасного спортивного скелелазіння з маршрутами найвищих категорій складності. Завдяки безпеці, яку забезпечують стаціонарні гаки, скелелазіння перетворилося з незвичного захоплення окремих людей на популярний вид спорту.
Німецький альпійський клуб (DAV) неодноразово отримував повідомлення про нещасні випадки, пов’язані з руйнуванням і пошкодженням стаціонарних гаків. Відділ досліджень безпеки DAV збирав та досліджував ці гаки. Отримані знання вже 1995 року було включено до публікації «Більше безпеки в альпінізмі» (частина 10), а 2009 року вийшла перша «Брошура про стаціонарні гаки» (Bohrhakenbroschüre), посібник з їх встановлення. Відтоді багато що змінилося: випробувані тоді клейові склади більше не продаються; стандарт для стаціонарних гаків неодноразово переглядали; одні системи набули поширення, інші перестали використовувати; проаналізовано випадки руйнування та перевірено сумнівні системи. У цьому новому виданні відділ досліджень безпеки DAV узагальнює сучасні знання про встановлення стаціонарних гаків.
За допомогою цієї брошури та інших заходів DAV прагне надавати інформацію й рекомендації, щоб підвищувати обізнаність і покращувати безпеку.
• «Декларація про встановлення та заміну стаціонарних гаків» містить рекомендації щодо утвердження «доброго стилю» та збалансованого розвитку маршрутів, щоб зберегти скелелазіння для майбутніх поколінь (див. с. 48).
• Усі, хто займається управлінням скелелазними районами на природних скелях, іноді стикаються з правовими питаннями, які породжують сумніви щодо законності власних дій. Правова комісія DAV зібрала й опрацювала найважливіші з них. Їх опубліковано в посібнику «Право на скелелазіння в природі» (Recht zum Klettern in der Natur), на який тут посилаємося.
• DAV підтримує заміну стаціонарних гаків, якщо вона відбувається за участі всіх зацікавлених груп, відповідно до сучасних знань про безпеку, загальних і місцевих або регіональних норм спортивної етики та всіх природоохоронних вимог. Ця робота потребує значних волонтерських зусиль, а подекуди й чималих коштів. Тому DAV також фінансує базовий рівень управління скелелазними районами. Рекомендації щодо фінансування можна отримати в DAV.
Німецький альпійський клуб
Мюнхен, 2022
3
Огляд типів стаціонарних гаків
За принципом закріплення в породі стаціонарні гаки поділяють на дві системи:
• Системи клейових стаціонарних гаків.
• Системи механічних стаціонарних гаків (шлямбурів).
Системи стаціонарних гаків
Рис. 1. Клейові стаціонарні гаки можна впізнати за хімічним клейовим складом навколо стрижня біля входу в отвір.
Клейові стаціонарні гаки
Клейові стаціонарні гаки, які також називають хімічними стаціонарними гаками, закріплюють в отворі за допомогою клейового складу. Він утворює з’єднання з нерівностями породи всередині отвору та нерівностями на стрижні гака.
Рис. 3. У клейових стаціонарних гаках клейовий склад (жовтий) створює матеріальне, або адгезійне, з’єднання, необхідне для міцності.
Рис. 2. Механічні стаціонарні гаки (на зображенні шлямбур) можна впізнати за механічним кріпленням, зазвичай гайкою, а в забивних системах за забивним штифтом.
Механічні стаціонарні гаки (шлямбури)
Механічні стаціонарні гаки додатково поділяють на системи з фрикційним утриманням та з геометричним замиканням. Системи з фрикційним утриманням, також відомі як шлямбури, утримуються в просвердленому отворі завдяки розпірному тиску. Системи з геометричним замиканням майже не створюють такого тиску. Натомість вони працюють завдяки зчепленню з породою, яке забезпечує система втулок або різьба. Системи з фрикційним утриманням («шлямбури»).
Системи, що працюють за рахунок сил тертя
(«розпірні гаки»)
Рис. 4а. Забивний шлямбур Рис. 4b. Клиновий шлямбур
Рис.4c. Закручувальний шлямбур Рис.4d. Клиновий шлямбур
4
Стандарти для стаціонарних гаків
Для альпіністського спорядження, від якого залежить безпека, існують дві системи стандартів. Це європейський стандарт для скельних стаціонарних гаків EN 959 і стандарт UIAA 123, який підтримує Міжнародна федерація альпінізму та скелелазіння (Union International de Associations d’Alpinisme). EN встановлює обов’язковий мінімум вимог до альпіністського спорядження в Європі, тоді як стандарт UIAA зазвичай суворіший і визнаний у всьому світі. Однак він добровільний, і виробники не зобов’язані його виконувати. На відміну від карабінів, строп і мотузок, стаціонарні гаки за правилами ЄС не належать до засобів індивідуального захисту (ЗІЗ), оскільки скелелаз не носить їх із собою: вони залишаються встановленими в скелі. Тому для них не передбачено ані незалежного випробування, ані контролю забезпечення якості сертифікованим випробувальним органом. Також на них немає маркування CE з чотиризначним номером випробувального органу. Проте виробники мають забезпечувати відповідність своїх виробів стандарту EN. Вони відповідають за дотримання стандарту й забезпечення якості та можуть засвідчувати виконання цього обов’язку маркуванням CE на гаку. Багато виробників просто наносять номер стандарту EN. Якщо виробник хоче позначити гак торговельним знаком UIAA, підтверджуючи відповідність і вимогам UIAA, виріб має пройти перевірку відповідності стандарту UIAA 123 у сертифікованій випробувальній лабораторії згідно з правилами UIAA. Випробування потрібно повторювати щороку або виробник має надавати сертифіковане підтвердження контролю якості.
Основні вимоги EN 959:2018 та UIAA 123:2020 до скельних стаціонарних гаків
• Міцність у радіальному напрямку (вниз) в стандартному бетоні має становити щонайменше 25 кН.
• Міцність в осьовому напрямку (на вирив) в стандартному бетоні має cтановити щонайменше 15 кН (UIAA: 20 кН).
Рис. 5. Напрямки навантаження стаціонарних гаків.
• Для клейових стаціонарних гаків глибина закладення (Setting length) має бути щонайменше 70 мм.
• Для механічних стаціонарних гаків (шлямбурів) глибина закладення має бути щонайменше вп’ятеро більшою за діаметр отвору. Через розпірний тиск відділ досліджень безпеки DAV рекомендує глибину закладення (Setting length) щонайменше 70 мм незалежно від діаметра.
Рис. 6. Визначення довжини закладення стаціонарних гаків.
• У шлямбурах розпирання не має залежати від контакту з дном отвору, тобто від глибини свердління (глибина буріння).
• Усі краї гака, що виступають зі скелі, мають бути заокругленими.
• Якщо стаціонарний гак поєднує різні матеріали, їх потрібно добирати так, щоб не виникала гальванічна, або контактна, корозія.
• Клас корозійної стійкості гака має бути видимо позначений на ньому. У стандарті UIAA класифікація корозійної стійкості додатково підтверджується процедурою випробування. Докладніше корозію розглянуто в розділі 4. З 2018 року, коли вийшла нова редакція EN 959, стаціонарні гаки поділяють на три класи корозійної стійкості:
- клас 1 для агресивних середовищ, де очікується корозійне розтріскування під напруженням (SCC);
- клас 2 для використання надворі, де такого розтріскування не очікують;
- клас 3 для використання в приміщеннях.
• Станційні стаціонарні гаки або конструкції з ланок чи ланцюгів, які з’єднують гаки між собою, за стандартом є «страхувальними стаціонарними гаками». Усі складові таких конструкцій мають витримувати навантаження 25 кН та бути виготовленими з одного металу.
• На гаку мають бути позначені: назва або логотип виробника, номер партії чи серійний номер, клас гака, назва моделі (якщо виробник пропонує кілька моделей) і символ із посиланням на інформацію виробника.
• UIAA додатково вимагає випробування крутним моментом: клейовий стаціонарний гак у стандартному бетоні має витримувати крутний момент 150 Н·м, не зміщуючись в отворі.
Рис. 5. Напрzмки навантаження стаціонарних гаків.
5
Рис. 7. Стаціонарні гаки «Sticht» 1950-х і 1960-х років.
Рис. 8. Приклади самосвердлильних стаціонарних гаків, різновиду шлямбурної системи.
Рис. 9. Контактна корозія в порожнині самосвердлильного стаціонарного гака.
Рис. 10. Цей самосвердлильний стаціонарний гак зламався під час зриву у спортивному скелелазінні.
Коротка історія стаціонарних гаків
Перші стаціонарні гаки встановили в австрійському масиві Вільдер-Кайзер ще 1944 року. Ці так звані штирьові гаки, відомі також як гаки «Sticht» (рис. 7), мають квадратний стрижень, забитий у круглий отвір. Зазвичай їх встановлювали не для надійного страхування, здатного витримати зрив, а насамперед для просування на штучних точках опори. Тому до них слід ставитися з крайньою недовірою. Подекуди вони заглиблені в породу лише на кілька сантиметрів! Під час випробувань на виривання міцність коливалася в дуже широкому діапазоні, 3–15 кН. Чимало таких старих гаків трапляється й сьогодні, наприклад у Доломітах.
У 1970-х роках набув поширення самосвердлильний стаціонарний гак (рис. 8), який трапляється й досі. Це шлямбурна система, в якій конус розширює кінчик гака під час забивання центрального штифта. Отвір свердлять вручну самосвердлильним гаком, закріпленим у тримачі. Ріжуча крайка має бути із загартованої сталі, тому такі гаки за своєю природою схильні до корозії! Водночас вушко й гвинт можуть бути з нержавіючої сталі та зовні виглядати надійно. Тут прихована небезпека! Найчастіше ці системи іржавіють у середині, оскільки між кінцем розпірного конуса та гвинтом вушка є порожнина, де накопичується волога, що сприяє контактній корозії.
Коли з’явилися акумуляторні перфоратори, самосвердлильні стаціонарні гаки часто почали встановлювати з їх допомогою. Це створює додаткову небезпеку: якщо електроінструментом просвердлити надто глибокий отвір, конус не розіпре коронку або розіпре її недостатньо, адже він має контактувати з дном отвору. За недостатнього розпирання гак не має потрібної міцності на виривання. Цей механізм відмови властивий і старим кільцевим шлямбурам, які досі поширені, особливо в Європі. Їх також необхідно критично оцінювати: оскільки гак не є самосвердлильним, отвір потрібно свердлити окремо з особливо високою точністю. Через нещасні випадки, пов’язані з цією проблемою, стандарти для скельних стаціонарних гаків вимагають незалежності закріплення від глибини отвору.
На жаль, такі сумнівні гаки не завжди легко впізнати (рис. 12). Наприклад, досі трапляються самосвердлильні кільцеві гаки, які можна легко сплутати із сучасними клейовими стаціонарними гаками.
Рис. 11. Кільцеві шлямбури без самосвердлильної коронки: якщо отвір надто глибокий, кільце торкнеться скелі раніше, ніж конус на дні отвору достатньо розіпре гак для протидії осьовому навантаженню.
Рис. 12. Зовні їх легко сплутати: ліворуч клейовий гак, праворуч старий самосвердлильний кільцевий стаціонарний гак. У самосвердлильних системах отвір потрібно герметизувати, щоб запобігти проникненню води та корозії. Зовні герметик схожий на клейовий склад і приховує свердлильну коронку, роблячи проблему невидимою…
6
Рис. 14. Кільцевий стаціонарний гак DAV третього покоління, без зазначеної проблеми. Зовнішній діаметр кілець цього покоління лише 70 мм, товщина кільця 10 мм.
Рис. 13. Кільцеві стаціонарні гаки DAV другого покоління (ОБЕРЕЖНО!). Зовні цю систему легко впізнати за характерним герметиком навколо гаків. Коли всередині починається корозія, тут часто видно сліди іржі. Зовнішній діаметр кілець 75 мм, товщина кільця 12 мм.
Ще на початку 1970-х років Піт Шуберт встановлював так звані кільця AV. Відтоді їх вважали надійними стаціонарними гаками й використовують досі, наприклад для спуску. Проте друге з трьох поколінь має небезпеку: воно ґрунтується на центральному штифті самосвердлильної системи (рис. 13), який може непомітно ззовні кородувати зсередини, а потім зламатися. Один такий випадок задокументовано, на щастя, без постраждалих. Тому ці кільця слід оцінювати як забивний стаціонарний гак і, бажано, замінювати. Здебільшого це вже зроблено.
Наприкінці 1970-х років спортивне скелелазіння набувало дедалі більшої популярності, і скелелази шукали нові способи встановлення надійних стаціонарних гаків. У районі Ельбських пісковиків Оскар Бюлер розробив і застосував гак Бюлера, який використовують і сьогодні.
Лише у 1980-х роках з’явився перший стандарт для стаціонарних гаків, UIAA 123. Відтоді розробляли різні системи, що відповідають стандарту. Стандарт CEN для скельних стаціонарних гаків EN 959 неодноразово переглядали. Найважливішими змінами останнього перегляду, EN 959:2018, стали запровадження трьох категорій корозійної стійкості та формулювання мінімальних вимог до гаків страхувальних станцій.
Проте навіть після запровадження стандарту подекуди продовжували виготовляти й використовувати саморобні гаки. Так, близько 6000 так званих «Sigibolt» (рис. 15) встановили в районі Гохкеніга, у горах Дахштайн і Тенненгебірге та в Гезойзе.
Рис. 15. Увага! Так званий «Sigibolt» є нестандартним саморобним клейовим гаком, який часто використовували в районі Гохкеніга, у горах Дахштайн і Теннен та в Гезойзе приблизно до 2006 року. На перший погляд він виглядає надійно, але через конструктивні недоліки його міцність слід вважати співмірною з міцністю звичайного забивного скельного гака!
Рис. 16. Оригінальне спорядження, за допомогою якого Оскар Бюлер встановлював свої гаки. Фото: Christl Gensthaler, уроджений Bühler.
Після смертельного нещасного випадку 2005 року, спричиненого руйнуванням «Sigibolt», відділ досліджень безпеки DAV провів ґрунтовне дослідження цього типу гака. Виявлено три проблеми:
1. Швидкотверднучий склад Biber Rapid, застосований у багатьох «Sigibolt», не придатний для значних навантажень і має міцність, недостатню для виконання вимог стандарту.
2. Подекуди недостатній діаметр отвору може спричинити неповне змішування компонентів клею в «Sigibolt», встановлених зі скляними клейовими капсулами. Такі гаки можуть руйнуватися за осьового навантаження навіть на рівні ваги тіла. Однак цю небезпеку можна оцінити, оскільки йдеться про гаки, що далеко виступають зі скелі. З ними потрібна максимальна обережність!
3. Частина використаної сталі була непридатною для зварювання. Це може спричинити руйнування гака за дуже малих навантажень, а виявити цю небезпеку оглядом неможливо!
Утім, на сьогодні більшість «Sigibolt» уже мала бути замінена. Дослідження безпеки DAV показують, що стаціонарні гаки мають відповідати стандарту, а від використання саморобних гаків необхідно відмовитися.
7
Дослідження стаціонарних гаків 2020 року
У жовтні 2019 року скелелаз на Леннінгер-Альб виявив тріщину на стаціонарному гаку й зміг зламати його простим тестом на провертання карабіном. У Франконській Юрі влітку й восени 2020 року відмовили два стаціонарні гаки. В одному випадку зламався сам гак, в іншому зруйнувалася порода, у якій його встановили. Під час одного зриву скелелаз упав на страхувальника й тяжко його травмував. Другий зрив обійшовся без тяжких наслідків, оскільки мотузка була встебнута в останню проміжну точку, що запобігло падінню на землю. Ці випадки спонукали відділ досліджень безпеки DAV провести широкі випробування в районах спортивного скелелазіння південної Німеччини з травня по грудень 2020 року.
Метою було отримати уявлення про міцність сумнівних систем стаціонарних гаків, щоб оцінити терміновість їх заміни. Загалом випробували 148 гаків в одинадцяти скелелазних районах: у баварських передгір’ях Альп, у Блауталі, на Леннінгер-Альб, у Франконській Юрі та в Альгої. У цих районах було багато гаків із конструкціями, визначеними як сумнівні. Вибірка містила 33 самосвердлильні гаки, 31 рим-болт діаметром 10 і 8 мм, 19 клинових гаків діаметром 8 і 10 мм із різними вушками, 4 забивні втулкові гаки, 5 кільцевих гаків із забивними розпірними конусами, 25 саморобних гаків і 31 промисловий клейовий гак. Кожен гак навантажували силою, що повільно зростала, у квазістатичному випробуванні до руйнування або до досягнення вимоги EN 959:2018: в осьовому напрямку 15 кН або в радіальному 25 кН. Фіксували максимальне виміряне навантаження та причину руйнування.
Відбувалося або руйнування з’єднання між гаком і породою з вириванням гака з отвору, або руйнування самого гака, або відколювання породи навколо нього. Оскільки випробування руйнівне, для одного гака можна було визначити максимальне навантаження лише в одному напрямку, радіальному або осьовому. Тому кілька зразків одного типу завжди випробовували в обох напрямках: 72 гаки в осьовому й 76 у радіальному.
Докладніше методику дослідження описано в статті «Achtung Aus-Reißer!» у Panorama 2/2021.
Практична класифікація результатів за кольорами:
Зі 148 випробуваних гаків 117 (79 %) потрапили до категорій 1 і 2 та витримали б зрив із достатнім запасом безпеки. 21 гак (14 %) віднесли до категорії 3: вони стали б небезпечними лише за подальшого погіршення стану, наприклад через корозію.
Десять гаків (7 %) віднесли до категорії 4, тобто вони могли б не витримати дуже жорсткого зриву з навантаженням 5–12 кН, можливим за звичайного лазіння. Серед 148 гаків не виявили жодного, який належав би до найгіршої категорії 5 і найімовірніше зруйнувався б під час зриву (рис. 17).
Серед гаків, які могли не витримати зриву (категорія 4), у половині випадків зруйнувалася порода: один самосвердлильний і чотири клейові гаки, встановлені на цементі. У трьох випадках зруйнувалося з’єднання гака з породою: два рим-болти та один гак із пластиковою втулкою. У клинового гака діаметром 8 мм і одного самосвердлильного гака зламався сам гак (рис. 18).
1) Загальний результат
Рис. 17. Результати випробувань 148 болтів, розподілені за 5 категоріями, визначеними вище.
2) Характер відмови
Рис. 18. Болти категорії 4 (кількість = 10) за причиною руйнування
Рис. 19. Клейовий стаціонарний гак із дослідження, встановлений надто близько до тріщини ліворуч і до краю знизу. За радіального навантаження 6,8 кН гак вирвався разом із породою.
Оцінка результатів дослідження
Руйнування стаціонарних гаків трапляється рідко: більшість витримує великі навантаження. Це справедливо навіть з огляду на те, що для вибірки навмисно обирали сумнівні гаки. Проте випадки попереднього року й результати дослідження показують, що окремі гаки можуть відмовити.
Для слабких гаків категорії 4 основною причиною відмови є руйнування породи. Це може бути пов’язано з низькою місцевою якістю породи, невдалим місцем встановлення, наприклад надто близько до тріщини чи краю, або невідповідним поєднанням системи гака та породи, наприклад клинового гака в пісковику.
Друга за поширеністю причина відмови гаків категорії 4, слабке з’єднання між гаком і породою. Вона може бути спричинена неправильною технікою встановлення або невідповідним поєднанням системи гака й породи. Рис. 19. Клейовий стаціонарний гак із дослідження, встановлений надто близько до тріщини ліворуч і краю знизу. За радіального навантаження 6,8 кН він вирвався разом із породою.
Самосвердлильні та клинові гаки малого діаметра, 8 мм, руйнувалися за неприйнятно низьких навантажень, що підтвердило їх непридатність. Обидві системи вже не відповідають сучасному рівню техніки й мають вважатися сумнівними. Клинові гаки діаметром 8 мм мають недостатній поперечний переріз, а розпірний тиск діє надто близько до поверхні скелі. Самосвердлильні гаки в окремих випадках витримували випробування, але максимальні навантаження дуже різнилися. Тому їх слід вважати сумнівними. Через конструкцію в них може виникати невидима ззовні корозія, глибина закладення замала, а механізм закріплення залежить від глибини отвору.
9
Пріоритетність заміни сумнівних стаціонарних гаків
Нижче наведено пріоритети заміни систем, розглянутих у дослідженні 2020 року. Оцінка ґрунтується на його результатах, аналізі задокументованих випадків із цими системами та особливостях їх конструкції.
Самосвердлильні стаціонарні гаки
Із 33 самосвердлильних гаків, випробуваних 2020 року, 61 % належав до категорії 1 (темно-зелена), 21 % до категорії 2 (світло-зелена), 12 % до категорії 3 (жовта) і 6 %, два гаки, до категорії 4 (помаранчева). Причинами відмови були руйнування вушка, руйнування свердлильної коронки, виривання коронки з отвору та руйнування навколишньої породи.
Хоча результати вказують, що порівняно небагато самосвердлильних гаків руйнуються за низьких навантажень, їх заміну все одно слід вважати критично важливою. Конструкція допускає невидиму ззовні корозію, глибина закладення замала, а механізм закріплення залежить від глибини отвору.
Рим-болти
Із 31 гака, випробуваного 2020 року, 45 % належали до категорії 1 (темно-зелена), 26 % до категорії 2 (світло-зелена), 23 % до категорії 3 (жовта) і 6 %, два гаки, до категорії 4 (помаранчева). Причини відмови: руйнування зварного шва з подальшим розгинанням вушка, злам стрижня біля краю отвору та виривання гака з отвору.
Використання рим-болтів як стаціонарних гаків у скелелазінні загалом не відповідає їх початковому призначенню. Їх допущено для кріплення риштувань до фасадів будівель, тому вони придатні лише для осьового навантаження. Небезпека значною мірою залежить від діаметра й якості навколишньої породи. Особливо рим-болти малого діаметра, 8 мм, слід замінювати якнайшвидше, але й товстішим не можна беззастережно довіряти. Також звертайте увагу на корозію: рим-болти часто виготовляють з оцинкованої сталі, яка може іржавіти після пошкодження цинкового покриття.
Клинові стаціонарні гаки з оцинкованої сталі, з алюмінієвими або саморобними вушками
Із 19 гаків, випробуваних 2020 року, 53 % належали до категорії 1 (темно-зелена), 10 % до категорії 2 (світло-зелена), 32 % до категорії 3 (жовта) і 5 % до категорії 4 (помаранчева). Клинові гаки категорій 3 і 4 були або системами, у яких зруйнувалося алюмінієве вушко, або оцинкованими гаками, або гаками діаметром лише 8 мм.
Хоча випробувані саморобні вушка витримували великі навантаження, довіряти можна лише вушкам, що відповідають стандартам і промислово виготовлені сертифікованим виробником. За саморобного виготовлення якість матеріалів може коливатися, а під час формування можуть виникати тріщини. Крім того, різні матеріали гака й вушка, а також оцинкована сталь загалом непридатні для використання надворі через схильність до корозії.
Кільцевий стаціонарний гак із розпірним конусом Mammut
Усі п’ять кілець Mammut, випробуваних 2020 року, належали до категорії 1 (темно-зелена). Проте потрібно враховувати конструктивні слабкості системи: гак або стрижень відносно короткий, не відповідає вимогам стандарту й виготовлений з оцинкованої сталі. Майже неминуче пошкодження цинкового шару може призвести до корозії. Крім того, правильна робота механізму залежить від повного розпирання гака, а отже від глибини отвору. Ані правильність розпирання, ані внутрішній стан корозії ззовні не видно, тому ці гаки слід замінювати.
Кільцеві стаціонарні гаки
Із чотирьох рухомих кілець, випробуваних 2020 року, одне належало до категорії 1 (темно-зелена), два до категорії 2 (світло-зелена), одне до категорії 3 (жовта). У гака жовтої категорії кільце зруйнувалося по зварному шву за 11,7 кН. Слід припускати, що встановлювали й гаки з нижчим руйнівним навантаженням. Тому їх слід замінювати.
Саморобні стаціонарні гаки
Із дев’яти гаків, випробуваних 2020 року, шість віднесено до темно-зеленої категорії, один до світло-зеленої, два до жовтої.
Усі ці гаки виготовляли без промислового забезпечення якості, тому вони не заслуговують довіри. Досвідчений майстер справді може виготовити гак, який відповідає стандарту. Однак стороння людина не може визначити, хто його виготовив, за яких виробничих параметрів і з якого матеріалу. Через цю невизначеність такі гаки слід замінювати.
Забивні втулкові стаціонарні гаки
Забивні втулкові стаціонарні гаки подекуди використовують і сьогодні. Усі чотири забивні гаки, випробувані 2020 року, належали до категорії 1 (темно-зелена). Слабким місцем багатьох із них є мала довжина закладення, тому в менш міцній породі або породі з вивітреною поверхнею до них слід ставитися критично.
Підсумок
У таблиці 2 узагальнено оцінку пріоритетності заміни найпоширеніших у Німеччині сумнівних систем. Класифікація ґрунтується на аналізі задокументованих випадків, конструктивних особливостях і результатах дослідження 2020 року. Зазначені пріоритети (1 – дуже високий; 2 – високий; 3 – середній; 4 – низький) є приблизним орієнтиром. Місцеві умови, зокрема низька якість породи або середовище, що сприяє корозії, можуть істотно підвищувати пріоритетність заміни.
10
Рис. 20. Розпірний шлямбур під час випробувань на виривання відділом досліджень безпеки DAV.
Рис. 21. Закручувальний гак під час випробувань на виривання відділом досліджень безпеки DAV.
Рис. 22. Клиновий гак діаметром 8 мм із саморобним вушком.
Рис. 23. Забивний втулковий шлямбур із розпірним конусом під час випробувань на виривання DAV.
Рис. 24. Кільце Mammut під час випробувань на виривання DAV.
Пріоритетність заміни стаціонарних гаків
Табл. 2. Пріоритети заміни: 1 – дуже високий; 2 – високий; 3 – середній; 4 – низький.
11
Клейові стаціонарні гаки
Клейові склади постачають у картриджах або скляних капсулах. Під час встановлення слід враховувати, що всі відомі відділу досліджень безпеки DAV склади, придатні для стаціонарних гаків, подразнюють тканини або навіть мають їдкі властивості. Тому рекомендується працювати в рукавичках і захисних окулярах.
Встановлення клейових стаціонарних гаків
Вибір клейового складу та гака
Не всі клейові склади на ринку придатні для осьового навантаження. Обов’язково дотримуйтеся інструкції та технічного паспорта щодо правильного поводження й обмежень застосування.
Вирішальним чинником вибору складу є робоча температура. Час роботи та тверднення безпосередньо залежать від температури в місці встановлення. Що тепліше, то коротший час роботи зі складом. Улітку на південній стіні він може бути настільки коротким, що склад почне тверднути вже під час встановлення. Особливо для скляних капсул, встановлення яких потребує більше часу, за високих температур є ризик тверднення до повного заглиблення гака в отвір. Склад для високих температур за низьких температур може витікати з отвору на нависанні. Якщо він надто рідкий, гак може просісти в отворі, через що товщина шару буде неоднаковою з усіх боків. Тому існують спеціальні зимові склади, придатні навіть за температур нижче нуля. Час роботи залежно від температури встановлення завжди зазначено в інструкції. Це ще одна причина її дотримуватися!
Також важливо дотримуватися терміну придатності й температури зберігання! Надто старий склад або склад, який зберігали в надто теплому місці, більше не твердне!
Під час вибору гака також потрібно враховувати важливі моменти. Що коротший клейовий гак, то нижчої міцності можна досягти. За стандартом довжина закладення, тобто частина стрижня, закріплена в породі, має становити щонайменше 70 мм. Для м’якої породи, наприклад пісковику, потрібне значно більше заглиблення, 100–300 мм. Клейові гаки з двома паралельними стрижнями (зображення на с. 16, нижній гак) мають переваги над однострижневими (там само, верхній гак). Часті обертальні навантаження, наприклад від зривів під час відпрацювання ключової ділянки збоку від гака, можуть розхитати однострижневий гак. Щойно клейовий гак хоча б мінімально рухається в отворі, він уже небезпечний!
Рис. 25. Скляні клейові капсули; для порівняння розмірів показано однострижневий клейовий гак.
У разі використання скляних клейових капсул (рис. 25) довжина гака, глибина отвору, діаметр свердла, довжина й діаметр капсули мають відповідати одне одному. Дотримуйтеся рекомендацій виробника! Скляні капсули містять визначену кількість двокомпонентного складу. Якщо її замало для поєднання гака й отвору, склад не оточить увесь стрижень. Якщо забагато, наприклад через замалий отвір або затовстий гак, один із компонентів може витекти, і склад не затвердне повністю через неправильне співвідношення компонентів. Скляні капсули непридатні для м’якої породи, оскільки під час їх забивання отвір розширюється.
Скляні капсули придатні для встановлення окремих гаків. Якщо потрібно встановити кілька одразу, наприклад під час переобладнання маршруту, картриджний склад значно вигідніший (див. також с. 16, випробування різних клеїв на виривання).
Для картриджних складів важливо, щоб склад, пістолет і змішувальна насадка відповідали одне одному! Одні картриджі видавлюють двома поршнями, інші одним; пакетні упаковки потребують спеціальної гільзи. Завжди дотримуйтеся рекомендацій виробника! Здебільшого потрібно використовувати його власний пристрій для видавлювання з відповідною змішувальною насадкою.
Рис. 26. Картриджний клейовий склад: склад, пістолет і змішувальна насадка мають відповідати одне одному!
Розміри упаковок суттєво різняться. Деякі виробники пропонують і невеликі картриджі для встановлення лише кількох гаків. За винятком спеціальних обмежень виробника, картриджні склади загалом придатні для всіх типів породи.
Не використовуйте саморобні гаки. Встановлюйте лише гаки, що відповідають стандарту, а надворі, залежно від корозійної агресивності середовища, належать до класу 1 або 2 (табл. 5, с. 31).
Переліки для вибору придатних складів та сумісності сучасних гаків із наявними скляними капсулами станом на 2018 рік наведено в додатку.
Свердління
Свердліть перпендикулярно до поверхні скелі. Це забезпечує оптимальне передавання навантаження породі й найбільшу міцність.
Діаметр отвору залежить від максимального діаметра стрижня гака. Якщо виробник зазначив глибину й діаметр отвору в інструкції, їх потрібно дотримуватися. Для скляних капсул обов’язково дотримуйтесь інструкції: розміри гака, капсули й отвору мають точно відповідати одне одному!
В інших випадках для гаків діаметром 8–12 мм із картриджним складом застосовують такі орієнтири:
• Діаметр отвору = максимальний діаметр стрижня + 1,5–2 мм. Під час встановлення склад має обтікати стрижень, для чого потрібен кільцевий зазор між стрижнем і стінкою отвору.
• Глибина отвору = довжина закладення + 5 мм. Спочатку вставте гак у просвердлений отвір і перевірте, чи достатня глибина та чи прилягає вушко до стіни.
Вушко має повністю прилягати до скелі, щоб на стрижень не діяв додатковий важіль. Для клейових гаків може знадобитися врахування радіуса вигину вушка. Кінчиком молотка зробіть невелике заглиблення біля нижнього краю отвору, щоб вушко повністю прилягало до поверхні або було трохи втоплене, запобігаючи провертанню гака (рис. 27). Переконайтеся, що вушко залишається достатньо великим для належного проміжку між скелею та встебнутим карабіном.
Рис. 27. Заглиблення нижнього краю отвору молотком для оптимального встановлення залежно від радіуса вигину клейового гака.
13
Ви маєте увійти, щоб оприлюднити коментар.